Фінансова система України: померти чи трансформуватися?

Переопублікованоіз сайту Журнал Банкір

Під час великих потрясінь важливо знайти орієнтири, які вкажуть шлях уперед.Україна переживає складний історичний період, коли стара система вочевидь ламається, а нова ще не сформована. Українська фінансова система хвора. В чому полягають глибинні причини цього явища? Що необхідно зробити з метою вилікувати систему? Як мінімізувати ризики компанії в умовах глобальної кризи? З цими та іншим питаннями ми звернулись до партнера інвестиційно-консалтингової групи Goldman Milestone Group, експерта у галузі корпоративних фінансів та стратегії Дмитра ШЕСТАКОВА.

Дмитре, що на ваш погляд відбувається з економікою України сьогодні?

 Економіка країни переживає період історичної трансформації з досить об’єктивних причин. Процес, який триває, можна зрівняти з реакцією пружини, яку довгий час стискали. Перехідна економіка за наявності швидких темпів розвитку потребує відповідної динаміки щодо регуляторних інновацій і трансформацій.Окрім того, що подібна динаміка відсутня, останні два-три роки вона пішла у протилежному напрямку.Керівництво країни, замість того, щоб створити умови для залучення інвестиційних ресурсів, стиснуло пружину ще більше.

З 2002 до 2008 рр. Фінансовий та реальний сектор демонстрував впевнене зростання, насамперед завдяки тому, що в економіку країни було залучено «довгий» західний ресурс. На тлі укріплення довіри з боку населення банківський капітал наповнився внутрішнім, переважно короткотерміновим ресурсом у вигляді депозитів. Однак система почала давати збій,і в результаті маховик «стискання» довготермінового капіталу розкрутився. Через відсутність гарантій безпеки бізнесу підсилилась недовіра до державної системи.

Що, власне кажучи, трапилось? Від 2009 року економіка України почала розвертатись у бік, протилежний європейській інтеграції. З середини 2010 року інтеграція повністю зупинилась, що стало сигналом для західних інвесторів, які застигли в очікуванні, тоді як з початку минулого року вектор руху розвернувся явно у зворотному напрямку. Питання про фінансову стабільність вичерпало себе, адже економічна система почала прискореними темпами втрачати не лише короткотермінові, але й оборотні засоби, тривало знекровлення економіки.

У чому причина? Інвестиційний ресурс заснований на довірі.Можна сказати, що інвестиційний ресурс дорівнює довірі…

Можна стверджуватищо виникла «криза довіри?»

Саме так. «Криза довіри» системі та її складовим – фінансовій системі та реальному сектору, не кажучи про державний кластер. За відсутності інвестиційного ресурсу з початку цього року ми балансуємо на межі виживання. Гострота проблеми виникла тоді, коли з середини 2013 року ми зіштовхнулись з неможливістю залучення навіть спекулятивних грошей. Коректно порівнювати економічну систему з живим організмом.

Ми тепер перебуваємо у стані клінічної смерті, тобто у стані зовнішнього дефолту та на межі внутрішнього. Це основна проблема.При цьому причина винятково всередині системи: зовнішня криза – наслідок внутрішньої.

Важливо чітко розуміти, що на макрорівні не тільки неможливість, а навіть складність залучення оборотних засобів дорівнює внутрішньому дефолту краху системи. Ситуація ускладнена також тим, що внутрішній ресурс у вигляді вкладів населення нестабільний, він мега-короткостроковий через відсутність довіри. Тому ми спостерігаємо негативну динаміку: відтік вкладів з початку 2014 року на рівні 12,5%. Це критична маса для банківської системи, тим більше враховуючи ефект важелю. Тобто внутрішній дефолт доповнився банківською та валютною кризою. З початку року ми балансуємо, по суті, на межі виживання.Це внутрішня криза. Зовнішня криза – це наслідок внутрішньої. З об’єктивних причин західні кредитори – тримачі як корпоративного боргу, так і державного, де-юре не оголошують про те, що ми перебуваємо у стані зовнішнього дефолту, але ж де-факто ми саме у цьому стані. Це дефолт та короткостроковими та середньостроковими зовнішніми зобов’язаннями.

У чому це проявляється?

У відтоці депозитів, у відсутності довіри до банківської системи. Банки – учасники економічної системи, вони не можуть особисто взяти та змінити її. Є надбудова – державна система, управлінська. Банківська криза відбувається через відсутність довіри до державної системи серед населення. Саме це основна причина. Це коріння. Банківська система є заручником ситуації, яка склалась, і яку можна охарактеризувати як всезагальну управлінську кризу державного масштабу. Це не тільки політична криза, але й небажання реформувати систему, загальне небажання. Сказати, що проблема лише у політичних партіях, неможна.Це більш глибоке питання. В її основі – перекладання відповідальності. І не можна все пояснити некомпетентністю «попередників». Усі з ними працювали: і фінансова система, і реальний сектор, і приватні підприємці у тому числі. Це загальна проблема відсутності соціальної відповідальності, загальна криза – криза соціокультурної групи – більшої частини України.

У даному контексті пасує поняття «креативне руйнування» Йозефа Шумпетера. У розрізі України і відбувається даний процес. Чи перейде країна межу саме креативного руйнування?У ситуації, свідками якої ми є, у політичному та геополітичному плані, у сенсі тих дій, які відбуваються в Україні, на тлі боротьби інтересів Заходу та Сходу, пситуації з Кримом, непередбачуваності того, що буде далі. Чи перетне червону межу процес «креативного руйнування»? Тобто, чи виживе ця система?

Що необхідно зробити для стабілізації негативних явищ в економіці України і, зокрема, у банківському секторі?

Зараз нам необхідна шокова терапія. Зі стану зовнішнього дефолту ми перейшли у стан банківської кризи. Наступний крок – внутрішній дефолт? Чи можливий крах економічної системи? Так, можливий, як показує історія. Необхідно прийняти непопулярні, але вкрай необхідні заходи – пакет рішень для стабілізації системи. Однак вони непопулярні з точки зору політики.

Втім, існують два важливих моменти. По-перше, мова йде про політичну незацікавленість у прийнятті подібних заходів і шокової терапії. По-друге, наявна незацікавленість великого бізнесу, основою діяльності якого є сіра домінанта. Її усунення негайно вдарить по інтересам. Адже ці заходи трансформаційні, це явний вектор у бік подальшого розвитку. Іншими словами, необхідність шокової терапії дисонує з політичними і «сірими» бізнес-інтересами. Саме це сьогодні і відбувається на наших очах: є розуміння, що потрібно щось робити, а одночасно існує небажання вживати заходи.

Кеннет Рогофф, викладачГарвардськогоуніверситету,запровадив досить влучне визначення проблеми: «Те, що відбудеться, буде не з нами і не тепер».Саме таким чиномміркуєпереважна більшість управлінців вищого рангу у всьому світі, коли зіштовхуються з «викидами» – нестандартними труднощами, які призводять до дефолтів, криз.

Крім того, що ми є свідками дефолту за зовнішніми зобов’язаннями і труднощів з внутрішніми, валютною кризою, ми водночас опинились у розпалі банківської кризи. Але ситуація, що склалася – не статистичний «викид», вона цілком закономірна і повторюється незалежно від територіальної приналежності, чи то американський континент, чи Африка, Азія або Європа. Той факт, що ми ніби у Європі, жодним чином не характеризує нас в інший спосіб, з точки зору економічних законів.

Хочу повторитись: необхідно прийняти непопулярні, але вкрай необхідні заходи, – пакет рішень для стабілізації системи. Часу на роздуми не залишилося. Потрібно діяти! Зволікання з реформами може призвести до падіння економіки «нижче плінтуса», до внутрішнього дефолту. При наявності міждержавної політичної кризи дефолт призведе до втрати фінансової забезпеченості населення.

Що Ви можете порадити учасникам фінансового ринку з точки зору мінімізації ризиків?

Потрібно ідентифікувати зони, найбільш схильні до ризику, найбільш слабкі зони у короткостроковому і середньостроковому періоді. Адже найголовніше у політиці безпеки функціонування, скажімо, банківської установи – це час. Найчастіше після ідентифікації слабкої і найбільш потенційно-проблемної зони можна продовжити термін її усунення. І робити це необхідно вже сьогодні, зараз. Адже якщо ви розумієте, що у вас бракує кальцію в організмі, не варто чекати, коли у вас розвинеться остеопороз...